Неділя
19.11.2017
12:24
Форма входу

Категорії розділу
Розробки уроків [9]
Позакласні заходи [3]
Нормативні документи [0]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 51
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Методичне об'єднання вчителів гуманітарних предметів
Головна » Статті » Розробки уроків

Урок світової літератури в 10 класі

УРОК №

Тема: Еволюція образу Раскольнікова й розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини». Складність і суперечливість духовного світу людини

 Мета: допомогти учням зрозуміти філософські основи образу Раскольнікова, його еволюцію; поглиблювати навички аналізу прозового тексту; розвивати зв’язне мовлення, вміння аналізувати художні образи з позиції сьогодення; формувати здатність учнів протистояти згубним впливам.

Обладнання: підручники, тексти роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара»,       

            портрет письменника, ілюстрації художників до роману «Злочин і

            кара», мультимедійна презентація, відеофрагменти

Тип: засвоєння нових знань і формування їхніх основ, навичок і вмінь.

 

Є один закон — закон моральний.

Ф. Достоєвський

Міні- глосарій:

Поліфонія (гр. рolyphonia — багатоголосся) — багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній. В художньому тексті поліфонія має різні форми виявлення:

—діалогічна позиція автора стосовно героя (автор немовби веде з ним постійний діалог);

—наявність героя-ідеолога (у його свідомості постійно триває боротьба ідей);

— зіткнення не характерів, а світоглядних позицій;

— діалогічність думок і переживань героя;

— звучання різних «голосів епохи» тощо.

Поліфонія зумовлює багатозначність твору, його різні інтерпретації самостійних мелодійних ліній.

Совість – розуміння моральної відповідальності за свою поведінку перед собою, іншими людьми, суспільством.

Розум – пізнавальна діяльність людини, здатність логічно і творчо думати, а також інтелект.

Покаяння - зізнання в скоєному, у помилці, сповідь. Достоєвський додає - „спокута помилки через страждання”.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

  1. Слово вчителя

«Есть только миг, между прошлым и будущим, именно он называется жизнь».  

      Мить… Ще одна… і що змінилось? В цю мить просто хтось народився на світ божий, або двоє закоханих поставили підписи і стали подружжям, а комусь в черговий раз не пощастило… В цю хвилину хтось радіє, бо не має уявлення про самотність і страждання, а хтось дивитися на похмуре небо і не може втримати сліз.

     В цю хвилину… сталось стільки всього, а ми не помічаємо, чи не хочемо помічати. А чи знаєте ви, що до ХVІІ століття годинники не мали хвилинної стрілки, бо хвилини нікого не цікавили, втім, як і зараз. Коли Гете написав: «Мить, зупинися: ти прекрасна», - це стало великим відкриттям. Нікому не спадало на думку, що мить може мати таку красу і бути такою огидною, коли чиясь жорстока рука посягає на життя…

      Нехай кожне слово, мудра думка, відстояна позиція на цьому уроці застереже вас від необдуманих вчинків. Вчиться цінувати кожну мить життя свого і чужого, бо так велить Бог і вчать безсмертні твори Ф. Достоєвського, в яких немає фальші, а є лише вічний поклик до гуманності.

 Повідомлення теми

    І сьогодні над одним із таких творів Федора Достоєвського ми і будемо працювати.

- Осмисліть слова, які записані на дошці. Як ви розумієте слова письменника, що служать епіграфом уроку? (Головне для кожної особистості — це закон людської совісті. Саме совість диктує моральні принципи життя.)

ІІ. Контрольно – підготовчий етап

1.Вправа « Упізнай  героїв за їх портретами». (фото акторів з фільму Дмитра Свєтозарова 2007р.)

  • "...с прекрасными темными глазами, темно-рус, ростом выше среднего, тонок и строен... Был до того худо одет, что иной, даже привычный человек, посовестился бы днем выходить в таких лохмотьях на улицу". (Родіон Раскольніков)

"...Это была скромно и даже бедно одетая девушка, очень еще молоденькая, почти похожая на девочку, со скромною и приличною манерой, с ясным, но как будто несколько запуганным лицом. (Соня Мармеладова)

 "... лицо ее все еще сохраняло в себе остатки прежней красоты, и к тому же она казалась гораздо моложе своих лет... Волосы ее уже начинали седеть и редеть, маленькие лучистые морщинки уже давно появились около глаз щеки впали и высохли от заботы и горя, и все-таки это лицо было прекрасно".  (Пульхерія Олександрівна).

  • "Это был человек уже за пятьдесят, среднего роста и плотного сложения, с проседью и с большой лысиной, с отекшим от постоянного пьянства желтым, даже зеленоватым лицом и с припухшими веками, из-за которых сияли крошечные, как щелочки, но одушевленные (Семен Захарович Мармеладов)
  •  
  • «Это был человек лет тридцати пяти, росту пониже среднего, полный и даже с брюшком, выбритый, без усов и без бакенбард. Пухлое, круглое и немного курносое лицо его было цвета больного, темно-желтого, но довольно бодрое и даже насмешливое» (Порфирій Петрович)

 

  • «крошечная сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье.» (Альона Іванівна)

 

  • Это было какое-то странное лицо, похожее как бы на маску; белое, румяное, с румяными, алыми губами, со светло-белокурою бородой и с довольно еще густыми белокурыми волосами. Глаза были как-то слишком голубые, а взгляд их как-то слишком тяжел и неподвижен» (Свидригайлов)

 

  • «Это был господин немолодых лет, чопорный, осанистый, с осторожною и брюзгливою физиономией, который начал тем, что остановился в дверях, озираясь кругом с обидно-нескрываемым удивлением и как будто спрашивал взглядами: „Куда ж это я попал?"» (Лужин)

 «Лицом она была похожа на брата, но ее даже можно было назвать красавицей. Волосы у нее были темно-русые, немного светлей, чем у брата; глаза почти черные, сверкающие, гордые и в то же время иногда, минутами, необыкновенно добрые. (Дуня)

 

 «Наружность его была выразительная — высокий, худой, всегда худо выбритый, черноволосый. Иногда он буянил и слыл за силача... Он был еще тем замечателен, что никакие неудачи его никогда не смущали и никакие дурные обстоятельства, казалось, не могли придавить его». (Розуміхін)

2. Тестові завдання ( 0,5 бала)

 1. Який сон приснився Раскольникову перед вбивством?

 а) сон про коня; б) Соня Мармеладова; в) його майбутнє

 

 2. Чию розмову про «аморальну арифметику» випадково почув Раскольников?

 а) студента і купця; б) студента і офіцера; в) студента й жебрака.

 

 3. Для чого насправді Раскольников пішов на злочин?

 А) матеріально збагатитись; Б) віддати гроші своїй матері;

 В) для перевірки своєї «теорії»

 

 4. Хто, крім убитої Альони Іванівни та її сестри, постраждав від Раскольникова?

 А) Соня; б) робітник Миколка; в) Катерина Іванівна

 

 5. Після якої трагічної події Раскольников познайомився з Сонею?

 А) смерть Катерини Іванівни;  б) смерть Альони Іванівни;

 в) смерть Семена Мармеладова

 

 6. Хто забезпечив матеріальне майбутнє дітей Катерини Іванівни?

 А) Лужин; б) Раскольников; в) Свідригайлов

 

 7. Що допомогло Порфирію Петровичу відразу зрозуміти, що вбивця Раскольников?

 А) газетна стаття, що написав Раскольников;  Б) щиросердне зізнання;

 В) розмова з Разуміхіним

 

 8. Яку біблійну притчу читала Соня Мармеладова Раскольникову?

 А) притчу про сіяча;  б) притчу про воскресіння Лазаря;

 в) притчу про блудного сина

 

 9. На яку жертву пішла Соня заради Раскольникова?

 А) віддала всі свої заощадження;  Б) стала повією;

 В) поїхала за ним на каторгу

 

 10. За кого вийшла заміж сестра Раскольникова Дуня?

 А) Разуміхін; б) Свідригайлов; в) Лужин

 

 11. Який сон став поштовхом до щирого каяття Родіона?

 А) сон про моравицю, що насувається з Азії;  Б) сон про коня;

 В) сон про Альону Іванівну

 

 12. Які слова підкреслюють каяття Раскольникова, коли взяв до рук Євангеліє?

 А) «Я щиро каюсь»;  Б) «Хіба можуть тепер її переконання не бути моїми переконаннями…»;  В) «Моя теорія згубна»

III. Засвоєння учнями нових знань, формування вмінь та навичок

Герої роману, як і всі люди, роблять свій вибір, керуючись власними бажаннями та певними міркуваннями. Раскольніков вдається до арифметики. Зʼясуємо, що це за арифметика, чи правильними були його розрахунки. У чому він помилявся?

1) Чого, на думку Раскольникова, найбільше бояться люди?

 («Цікаво чого вони найбільше бояться? Нового кроку, нового власного слова вони бояться…»)

Аудіозапис «Раскольніков»

  Протягом твору Раскольніков пройшов шлях до злочину,а потім і до каяття. Спробуємо визначити ці кроки.

-  Чи вірив Раскольников у щось (ідеї, релігія) ще до виникнення «теорії»?  (Ні)

-  То що можемо сказати про його свідомість? (Свідомість була вільною, чистою)

ПЕРША СХОДИНКА. Вільна свідомість.

 

Передайте зміст розмови, почутої Раскольниковим у трактирі.

-  Над якою арифметикою він замислився?

-  Чого прагне Раскольников? (Змінити на краще життя людей)

ДРУГА СХОДИНКА. Бажання змінити світ.

 

З цієї арифметики випливає наступний крок Раскольнікова.

- Чи сумнівається і правильності того, що збирається вчинити? Чому?

 (Так. Про це ми дізнаємось з допомогою внутрішніх монологів героя. «Розум і воля залишаться в ньому невід’ємно, у весь час виконання задуманого, лише з тієї причини, що задумане ним не злочин».

ТРЕТЯ СХОДИНКА. Задум злочину.

 

-         Про що думав Раскольніков, ідучи на злочин?

-         Чому він убив Лизавету?

-         У якому стані перебував Раскольников, скоюючи злочин?

ЧЕТВЕРТА СХОДИНКА. Злочин.

 

-         Коли Раскольнікова викликали до поліції вперше, про що він думав? («Увійду, стану навколішки і все розповім…»)

-         У якому стані перебував Раскольніков після вбивства? («… До того раптом спустіло його серце. Похмуре відчуття болісної самотності та відчуження…, «…він ніби ножницями відрізав сам себе від усіх і всього в цю хвилину»

-         Що мучить Раскольникова? (Не смерть Альони Іванівни та її сестри, а усвідомлення того, що він помилився, коли відніс себе до «тих, що право мають»)

П’ЯТА СХОДИНКА. Муки.

 

-         Чому Раскольников вирішив зізнатись у скоєному?

ШОСТА СХОДИНКА. Кара.

 

-         Яких висновків дійшов Раскольников? (Що його «теорія» - згубна)

-         Яким шляхом? (Шляхом каяття)

СЬОМА СХОДИНКА. Каяття.

 

 

Каяття

 

 

Вільна свідомість

 

 

Кара

 

 

Бажання змінити світ

 

 

 

Муки

 

 

Задум злочину

 

 

 

Злочин

 

             

Психологічне спостереження над героєм.

— Уявіть, що ви лікар. Простежте стан Раскольнікова після злочину. Складіть його «історію хвороби». (Раскольнікова весь час лихоманить, він часто втрачає свідомість. У нього тремтять руки. Герой іноді не пам’ятає, куди збирався йти, що хотів робити. Він може годинами сидіти, заклякнувши, нічого не думаючи і не розуміючи. В нього часто холонуть руки, ноги, виступає піт на спині. У героя спостерігаються всі ознаки нервового захворювання (невроз).)

 

Число 7

Цифра 7 переслідує Раскольнікова.

Теологи називають число 7 святим числом, тому що число 7 – це поєднання числа 3, символізуючого божественний ідеал (Свята трійця) і числа 4 – число світового порядку. Таким чином, число 7 є символом "зв’язку” Бога і людини. Тому, "посилаючи” Раскольнікова на вбивство саме о 7 годині вечора, Достоєвський заздалегідь прирікає його на поразку, тому що герой  хоче розірвати цей зв’язок. Ось чому, щоб відродити цей зв’язок, щоби знову стати людиною, герой повинен знову пройти через це святе число. В епілозі роману виникає число 7, але вже не як символ загибелі, а як рятівне число.                                                                             

2. Продовження бесіди з учнями.

    Якою має бути людина, щоб заслужити право бути над іншими, бути вищою за інших?

   Проблема сильної особистості хвилювала багатьох філософів. Дуже цікаво в цьому плані є теорія німецького філософа Ф. Ніцше, який до речі, захоплювався творчістю Достоєвського. Він писав: «Достоєвський – це єдиний психолог, у якого я міг чомусь навчитись, знайомство з ним я зараховую до найпрекрасніших удач мого життя»

  За Ніцше, «нова людина» - це «надлюдина», «вільний дух», носій нової «інтелектуальної совісті», для якого немає авторитетів, Бога, це «людина майбутнього», яка піднеслася над сучасною культурою. Пошуки релігії та Бога – справа «середньої» людини, якій потрібен абсолют, щоб йому підкорятись. «Середня» людина має потребу в тому, щоб запозичити в когось світорозуміння, аби не думати самій. «Надлюдина» вільна від цього.

      Свобода про яку говорить Ніцше, дозволяє людині самій визначати, що є добро, а що зло, і утвердити для себе свою волю як закон.

         Ніцше цілком заперечував можливість моральних оцінок вчинку: добрий він чи поганий. Люди не можуть судити про чужу совість за вчинками, вважав він. Визнання подібного права на думку німецького філософа, - наслідок «стадної совісті». Він стверджував, що краще злочинець, ніж Христос. Таким чином, філософія Ніцше дозволяє виправдати будь-яке беззаконня, жорстокість, злочин.

Але Ніцше попереджував про негативні наслідки, до яких може призвести поєднання ідеології з масовою свідомістю. Дуже небезпечно, зауважував він, коли «вся маса філософствує». Звичайно, під «масою» Ніцше розумів не народ, а людей із рабською свідомістю, здатних на все під впливом влади. Для тих, хто не має твердих переконань, вважав філософ, існує небезпека фанатизму, від чого він і застерігав людей.

Слово вчителя

Чи мав право Раскольніков вважати себе «надлюдиною»?

    Раскольнікова, який живе у 60-ті роки XIX століття, хвилювали сильні осо-бистості: Наполеон, Магомет. Тому не дивно, що юнака захопила теорія «надлюдини», якій нібито дозволено не тільки вершити долі людей, а й «кров по совісті». Саме таким «Наполеоном», котрий прагне змінити світопорядок будь-якими засобами, перевірити здатність переступити закони моралі в ім’я майбутньої суспільної гармонії, й намагається стати Раскольніков.

Філософська ідея Раскольнікова була викладена ним у статті «Про злочин»,

надрукованій у пресі.

 

(Читання теорії Раскольнікова)

Основні положення теорії графічно зображені

 

-Які характерні риси «звичайних» і «незвичайних»?

-Які соціальні функції «звичайних» і «незвичайних»?

-Яка історична функція «звичайних» і «незвичайних»?

 

Аргументовано спростуйте або доведіть правильність положень теорії Раскольнікова.

-         «…сила, сила потрібна: без сили нічого не візьмеш, а силу треба добувати силою…»

-          «…існують на світі … такі особи, які можуть… повне право мають чинити всілякі безчинства та злочини…»

-         «…всі люди поділяються на «звичайних» та «незвичайних». Звичайні повинні жити у послушенстві і не мають права переступити закон…А незвичайні мають право…»

-         «Ньютон мав би право, і навіть був би зобов’язаний… усунути цих 10 чи навіть 100 чоловік, щоб зробити відомими свої відкриття всьому людству»

-         «Незвичайна людина має право… тобто офіційне право, а сама має право дозволяти своїй совісті переступити через деякі перешкоди, якщо здійснення її ідеї, іноді рятівної, можливо, для всього людства того величатиме…»

-Кого з  героїв роману ми можемо віднести до кожної з цих категорій людей?

Колись мудрець давніх часів, байкар Езоп сказав: Погано стане всім людям, коли кожен вимагатиме свого». Ідея змусила Раскольникова пролити кров, переступити межу людського. Але врешті решт він дійшов висновку: «Хіба я стару вбив? Я себе вбив!»

Робота в парах Скласти портфолір Родіона Раскольнікова

Портфоліо образу Раскольнікова

1.Ім’я, прізвище-Родіон   Романович Раскольніков.

2.Навчальний заклад,в якому навчався Раскольніков-університет.

3.Соціальний стан-студент, якого виключили з університету через неспроможність платити за навчання, походив із бідної міщанської сім‘ї.

4.Життєві ідеали- створив свою «теорію» і прагнув довести, що він- не «тварина  тремтяча», що він може змінити світ на краще навіть шляхом злочину.

5.Ставлення до людей і життя-Раскольніков дуже вразлива молода людина. Він глибоко сприймає чужий біль, матері,сестри Дуні, родини Мармеладових, незнайомої пя’ної дівчини на вулиці.

6.Шлях досягнення мети- перевіряючи свою  «теорію» на практиці, скоїв вбивство.

7.Основна причина злочину Раскольникова- прагнення практично перевірити власну “наполеонівську ідею”, не вдаючись до її попереднього морально-наукового з’ясування та обґрунтування.

Написав статтю «Теорія вбивства",  де виклав свою теорію психологічного стану злочинців упродовж усього злочину. Він доводив, що цей стан більш схожий на хворобу - потьмарення розуму, розлад волі, випадковість та нелогічність вчинків.

8.Герой у фіналі роману- «теорія» Раскольнікова зазнала краху. Герой, пройшовши через покаяння, духовно відроджується.

 

ІV. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

·        Чи є оправдання скоєному? ( спрощене судове засідання).

 

Тепер пропоную заслухати ваших опонентів. „Сторона звинувачення „(приблизні аргументи).

-Раскольніков обмірковував вбивство, заздалегідь до нього готувався.

- Убив беззахисну Лизавету, хоча спочатку це не входило в його плани.

- Сліпо поклонявся ідеї Ніцше, вона ж трансформована в ідею Наполеона („все дозволено!”).

- Убивство не може бути засобом досягнення цієї мети.

- Не мав права вважати себе „надлюдиною”.

-  Має хвору уяву.

-  На думку Раскольникова, люди бояться „нового кроку, нового власного слова вони бояться...” – він же не боїться, проте не ті кроки робить.

-  Мета героя має індивідуалістичний характер: ”я захотів вбити...для себе самого! Я брехати не хотів у цьому навіть собі!” (ч. 5, гл. 4).

-  „Руйнування сучасного в ім’я кращого”, ”може дозволити своєму сумлінню переступити через кров”.

-  Не вірить в Бога,  вважає себе ”більшим від Бога”.

-  Життя звичайних людей не стало кращим.

  • Це ще й ідеологічний злочин (вбиває лихварку не заради збагачення – не використав украдені гроші, навіть не допоміг матері чи сестрі. Тобто особисті причини відступають на ІІ план і тільки утверджують героя у необхідності діяти, зробити спробу).

 

„Сторона захисту” (приблизні аргументи).

- Раскольніков має бажання змінити світ.

- Хоче помститися за біль і страждання принижених.

- Вбивство Лизавети – вимушене (свого роду самозахист, адже він не міг допустити, щоб його звинуватили).

- Після вбивства – стан розкаяння („...спустіло серце. Похмуре відчуття болісної самотності та відчуження...”)

-  Муки Раскольнікова, докори сумління.

-  Сам зізнався у скоєному.

-  На каторзі бере у руки Біблію, тобто відбувається духовне відродження героя, з’являється надія на майбутнє.

-  Проблеми бідного студента набувають гостроти на рівні класової нерівності і соціальної несправедливості стосовно „маленьких” людей, а згодом набувають ідейного значення („одна смерть і сто життів натомість”).

- Мета героя –  „сто тисяч добрих справ заради грошей старої”).

-  Саме обрані люди  „рухають світ і ведуть його до мети”.

-  Покаяння. Він дійщов висновку: ”Хіба я стару вбив? Я себе вбив!”

-  Раскольников відійшов від людей, йому тяжко жити в самотності і тільки Соня ще може повернути його до життя.

Слово вчителя

Шановні присяжні, який вирок ви виносите Родіону Раскольникову?

(учні  піднімають картки)

Мабуть, найбільшим покарання для Раскольнікова стали його муки, і каторга стала його звільненням від докорів сумління

Давайте подивимось на Раскольникова з іншої сторони. Чи в злагоді його совість і розум?

          Словник.

  Совість – розуміння моральної відповідальності за свою поведінку перед собою, іншими людьми, суспільством.

  Розум – пізнавальна діяльність людини, здатність логічно і творчо думати, а також інтелект.

     Аргументи учнів.

V. Підсумок уроку

 

-                     Чи одразу Раскольніков прийшов до каяття? (Ні, навіть після суду й вироку він вважав, що не має «особливої страшної провини». Тільки поступово, аналізуючи свої вчинки, розмірковуючи над своїм жахливим сном про «світову язву-моровицю», він почувається здатним до каяття і відродження, особливо ж під впливом благодатної та всепрощенської любові Соні.)

-Слово вчителя

  Герой отримує надію на спасіння, коли усвідомлює, що тільки стражданням можна спокутувати гріх вбивства. І тоді йому відкривається Істина. Він починає вірити в Бога .Він відкриває причини своєї хвороби-це біс гордині, який потрібно приборкати. Знаходить він і джерело знань -Євангеліє. Воно лежить поряд з ним під подушкою. Поки ще не прочитав, але прочитає обов’язково. Це буде новий Раскольніков, відроджений і духовний. І поряд з ним - Соня. Разом вони вступають в нове життя, життя з Богом.

 

-Про що сповіщає набат Достоєвського?
- Які паралелі можна провести між проблемами, які порушуються в романі і проблемами сьогодення? (Поділ суспільства на багатих і бідних, тих, хто має владу і хто безправний, тероризм, зведення рахунків, грабежі, розбої, проблеми жінок, які змушені їхати за кордон, щоб заробити на життя, страждання дітей).


Зачитаю вам думку артиста Георгія Тараторкіна, виконавця ролі Раскольнікова у фільмі «Злочин і кара» (Режисер-Лев Куліджанов 1969 р.): «Мы живём  в сложное драматическое время … в мире кров льётся направо и налево. Как часто затирается её цена!.. Но нельзя, чтобы затиралась! Нельзя, чтобы в нашем мире кем бы то ни было утверждалось право на собственную избранность, исключительность, раскольниковское право на насилие. В современном прочтении романа, мне кажется важно почеркнуть, что ни один человек не освобождён от законов морали и нравственности».

Достоєвський у своєму романі ставить питання, яке в певний час постає перед кожним: чи виправдовує мета засоби?

 Невже світом править нестримний людський потяг до влади й могутності?! Це ж шлях у нікуди! У який бік треба йти людству? Як на казковому перехресті: праворуч підеш – коня загубиш, ліворуч підеш -… Ось тільки зворотного шляху немає.  Життя триває. Але ми у змозі направити його в потрібне русло. Треба лише пам’ятати уроки великих класиків та народну мораль.

 

-         Учитель. Послухайте вірш сучасного поета Віталія Іващенка.

Читає учениця.

Людські долі зрозуміти хочу:

Плавці чи трісочки у морі ми?

Плавці пливуть, куди захочуть,

Жбурляє й крутить трісочки в пітьмі.

Плавцю потрібні м’язи й сила волі.

Чому ж одним дано, а іншим ні?

Чи вищі сили визначають долю?

Чи чинники вирішують земні?

Віддаючи належне Долі й волі,

Проблему треба вирішить одну:

Я – трісочка у буряному морі?

Чи я – плавець? Де хочу, там пливу?

Учитель. Пам’ятайте, наша доля є тільки нашою і тільки ми є будівниками свого щастя.

VІ. Домашнє завдання

Написати есе  „Чи є у Раскольникова майбутнє ? ”

 

Категорія: Розробки уроків | Додав: Elena0834 (13.01.2015)
Переглядів: 2148 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]