Підсумковий урок із вивчення повісті Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра"

Мета: в ігровій формі перевірити розуміння учнями прочитаного твору; підвести до розуміння, що гра у повісті є одним з основних прийомів творення образів-персо-нажів; розвивати образне та асоціативне мислення, вміння творчо підходити до розв'язання нестандартних завдань, удосконалювати навички ігрової взаємодії; закріпити інте­рес до творчості Марка Твена.

Тип уроку: урок узагальнюючого вивчення худож­нього твору 

Хід уроку

Гра допомагає дітям воскресити ми­нуле

                                                                                     і заглянути в майбутнє. У грі роз­крива-                                                                        ється характер маленької люди­ни,

                                                                     її погляди на життя, її ідеали.

                                                                                                                                 Ю. Нагібін

Вступне слово вчителя з елементами бесіди.

      "Пригоди Тома Сойєра" — надзвичайно цікава, захоп­лююча і світла книжка. Особливої життєрадісності їй надає гра. Том і Гек стають піратами, розбійниками, шукачами скарбів. Будь-яка деталь або подія повісті прой­няті грою — цією привабливою для дитячої душі сторо­ною життя.

І щоразу, гортаючи сторінки повісті і поринаючи у світ безмежної фантазії та невгамовних витівок героїв Марка Твена, ми відчуваємо світлу радість гри.

Згадаймо, скажімо, дохлого пацюка, котрий був для хлопчиків справжньою цінністю, бо ним можна було дос­хочу крутити над головою.

Випав зуб? Не біда! Адже через дірку, що утворилась на його місці, можна, на заздрість приятелям, плювати зовсім новим і небаченим способом. А сам зуб легко обміняти на інший скарб — лісного кліща, якого потім так цікаво ганяти на парті під час нудного уроку. А ще кращим був великий чорний жук-кусака, що перетво­рив недільну ранкову проповідь на циркову виставу.

Навіть з фарбування паркана у вихідний можна зроби­ти захоплюючу справу. І навіщо наймати за платню при­ятелів, коли можна просто продати їм чергу білити пар­кан?

А як привабливо гратися у шукачів скарбів! До того ж ними уже зацікавилось усе містечко, і тому скриня із зо­лотом — така сама справжня цінність, як і дохлий пацюк на мотузці.

Відомий російський письменник Юрій Нагібін писав, що у грі розкривається характер маленької людини, її по­гляди на життя, її ідеали. А як, на вашу думку, роз­криваються у грі характери невгамовних героїв Марка Твена?

Сьогодні на уроці, разом із Томом Сойєром та Гекльберрі Фінном, нам випала честь долучитись до великої гри, яку вигадав неперевершений Майстер Сміху — Семюель Ленгхорн Клеменс.

•Експрес-вікторина (за кожну правильну відповідь нараховується один бал).

1. На берегах якої річки Марк Твен служив лоцманом? (Міссісіпі).

2. Як називав Том великого чорного жука з міцними щелепами? (Жук-кусака).

3. За яку провину вчитель через весь клас провів Тома за вухо? (Хлопець написав Беккі "Я Вас люблю").

4.Кого побачили Том і Гек на цвинтарі? (Індіанця Джо, Мефа Поттера та лікаря Робінсона).

5.Що врятувало Мефа Поттера від шибениці? (Свідчен­ня Тома Сойєра).

6.Як називається затверділа маса вапна, що звисає зі стелі печер, наче великі бурульки? (Сталактити).

7. Де доводилось ночувати Гекльберрі Фінну у негоду? (У порожніх діжках).

8.Як називалась гора, яку було видно зі школи, де на­вчався Том? (Кардіфська).

9.Що заплатив Гек за дохлу кішку? (Синій квиток і би­чачий міхур).

10.Як учитель звертався до Тома, коли той у чомусь завинив? (На повне ім 'я — Томасе Сойєре).

• Ігрове завдання на встановлення відповідності.

Як відомо, Марк Твен — це псевдонім письменни­ка, в якому він увіковічив спогади, пов'язані з його колишньою професією. В історію також увійшло його рідне містечко та численні родичі, друзі, приятелі й знайомі майбутнього автора популярних книжок, яких ми зустрічаємо на сторінках "Тома Сойєра". Якщо ви уважно читали повість і пам'ятаєте історію її напи­сання, то зможете правильно встановити відповідність (за кожну правильну відповідь нараховується один бал).

Тітонька Поллі                                   Семюель Ленгхорн Клеменс

 Негр Джим                                        Лаура Хокінс

 Гекльберрі Фінн                               Том Бленкеншип

 Сід                                                  Джейн Лептон

Том Сойєр                                         Віллі Боумен

 Сент - Пітерсберг                             Марк Твен

 Марк Твен                                        Томас Сойєр Співі

 Беркі Тетчер                                     Дядечко Даніель

                                              Ганнібал

                                              Генрі

                                              Мати Марка Твена.

•  Словникова гра "Історія семи речей".

Завдання: з'ясувати, з якими подіями у повісті по­в'язані означені предмети (за кожну правильну відповідь нараховується два бали).

1. Чорна нитка.

Тітка Поллі зашила комір сорочки Тома білою нит­кою. Щоб скупатись у річці, Том вимушений був його розпороти. Намагаючись приховати сліди свого "зло­чину", хлопчисько помилково зашиває комір чорною ниткою. Але Сід викриває Тома, і тітка Поллі дізнається правду.

2. Пантофля.

За допомогою цієї речі тітка Поллі прогнала Джіма, що збирався допомогти Томові білити паркан.

3.Дохлий пацюк на мотузці.

За нього Джонні Міллер придбав своє право білити пар­кан.

4.  Весільний пиріг.

Таким пирогом, котрий Беккі сховала на пікніку, діти вгамували голод під час перебування у печері.

5.Дохла кішка.

її купив Гек в одного хлопця за синій квиток і бичачий міхур для того, щоб виводити бородавки.

6.Коробочка з-під пістонів.

Ця річ належала Томові. У ній жив жук-кусака, а потім лісовий кліщ, якого Том виміняв на свій зуб у Гека.

7.  Шворка від повітряного змія.

Завдяки шворці від повітряного змія Томові та Беккі вда­лося вийти з печери.

• Інтелектуальна гра "П'ять із п'яти".

Завдання: впізнати літературного персонажа за мінімальною кількістю характеристик. Кожна на­ступна підказка (яких усього п'ять) зменшує кількість призових балів на дві одиниці. Отже, якщо персонаж відгадується за однією підказкою (першою і найскладнішою), то нараховується 10 балів, за дво­ма — 8, за трьома — 6, за чотирма — 4, за п'ятьма — 2 бали.

Перший персонаж.

1. Він кров'ю підписав присягу.

2. Боявся духа померлого індіанця Джо.

3. Вистежив грабіжників.

4. Лягав спати, коли хотів.

5. Усі діти заздрили йому. (Гекльберрі Фінн).

Другий персонаж.

1. Суддя Тетчер склав про нього щонайкращу думку.

2. Позичив візка у Бенні Тейлора.

3. Мав зведеного брата.

4.Відкрив загальний закон, що керує всіма людськими вчинками.

5. Замість уроків бігав до річки купатися. (Том Сойєр).

Третій персонаж.

1.Боявся старої пані з наперстком.

2.Ніколи не повертався з водою раніш, ніж за годину.

3.Не зміг устояти від спокуси побачити болячку на нозі.

4.Любив наспівувати "Дівчата з Буффало".

5.Замість білої мармурової кульки отримав удар пан­тофлею.(Джім).

Четвертий персонаж.

1.За його провину було покарано іншого.

2.Постраждав за те, що зміг відрізнити чорне від біло­го.

3.Якось йому довелося чути передсмертний стогін.

4. Не любив пустощів.

5. Ледь не втратив брата. (Сід).

• Рольова художня гра "Заплутана розповідь".

Увазі класу пропонуються три розповіді від імені літе­ратурних персонажів, які підготували учні з творчої гру­пи. Слухачам необхідно встановити помилки й неточності у повідомленнях (за кожне правильне виправлення нара­ховується два бали).

Розповідь перша.

Тітонька Поллі. Горе та й годі мені з цим Томом! Геть хлопчисько відбився від рук! Якось наказала йому побілити паркан, то він повернувся весь у вапні. Я вже й сама була не рада, що покарала його...

Ой, не виконую я свого обов'язку щодо хлопця, бачить Бог! У ньому наче біс сидить, та помилуй мене, Боже, він же, сердешна дитина, син мого покійного брата, і мені просто не стає духу лупцювати його. Хоча й треба. Ось він цукорницю розбив, сам у цьому зізнався, а потім усе звернув на Сіда. А нещодавно взагалі щез, заблукав із Геком у печері. Я вже думала, що й не побачу мого бідно­го Тома! Скільки сліз я тоді пролила, тільки Богові відо­мо! І що ж бо ви думали? Він з'явився у церкві саме на своїй поминальній службі! Горе та й годі! Ось і знову цей шибеник десь подівся. Томе, де ти? А ви його часом не бачили?

Помилки й неточності.

1. Том не вимазався вапном, коли фарбував паркан.

2. Том — син покійної сестри тітоньки Поллі, а не брата.

3. Том не розбивав цукорниці і не зізнавався в цьому.

4. Том заблукав у печері з Беккі Тетчер, а не з Геком.

5.На свою поминальну службу Том прийшов не після пригод у печері, а після втечі на острів.

Розповідь друга.

Гекльберрі Фінн. Хоч Том і з порядної родини, але він мій найкращий друг. Ми з ним разом ходили на цвинтар виводити бородавки. Ну і моторошно там у ночі, я вам скажу! А потім ми вдвох утекли на острів. Ото життя там було! Правда, після цього індіанець Джо нас ледве не впіймав — хтось йому розпатякав, що ми стали свідка­ми того страшного вбивства на річці. Добре, що він по­спішав шукати скарб у будинку вдови Дуглас та й не став нас наздоганяти. А потім усе це золото дісталось нам... Ну, бувайте. Ніколи мені з вами тут теревені розводити. А то ще прийде вдова та знову вмиватися накаже.

Помилки й неточності.

1. На острів хлопці втекли утрьох, з ними був Джо Гар-пер.

2. Індіанець Джо ніколи не намагався впіймати Тома і Гека.

3. Хлопці стали свідками вбивства на цвинтарі, а не на річці.

4.Скарб було заховано у печері, а не у будинку вдови Дуглас.

5. Індіанець Джо прагнув потрапити у будинок удови, щоб помститися за минуле.

Розповідь третя.

С і д. Том — мій рідний брат. Ми живемо в одному бу­динку. Він постійно потрапляє в різні історії. Ото мука з таким братом! Уявляєте, подарував я якось йому ножика, так він порізав ним буфет. А примусити його щось зроби­ти або уроки вивчити — марна справа! Але все одно він добрий хлопчик, я в цьому переконаний. Ось, наприк­лад, коли вони втекли на острів, він усе ж таки знайшов можливість передати тітоньці записку. І Мефа Поттера врятував від шибениці, і індіанця Джо не злякався, а до­поміг упіймати цього вбивцю, і вдову Дуглас врятував від страшної смерті. Ні, що не кажіть, а Том гарний хлопчик.

Помилки й неточності.

1. Том — не рідний, а двоюрідний брат Сіда.

2. Ножик Том отримав у подарунок не від Сіда, а від Мері.

3.Записку з острова тітоньці Поллі Том не передав, хоча й хотів це зробити.

4. Том не допомагав ловити індіанця Джо, тому що той помер у печері від голоду.

5. Удову Дуглас врятував не Том, а Гек.

 • Презентація рекламних роликів.

Творчі групи учнів презентують рекламні ролики до повісті, які самостійно склали вдома. Найцікавіші ролики оцінюються у 10 балів (кожному члену групи). Пропонує­мо найвдаліші роботи.

■  Вечірні новини. Диктор розповідає про цікаві події, що сталися протягом дня. Раптом у студії з'являється лю­дина, підходить до ведучого, щось шепоче йому на вухо і швидко виходить. Кілька секунд диктор стурбовано спос­терігає за нею. Потім, дивлячись у камеру, каже тремтя­чим голосом: "Ми мусимо перервати новини, щоб по­відомити вам страшну подію. Сьогодні, під час прогулянки у печері, зникли Том Сойєр та Ребекка Тетчер. Ведуться пошукові роботи. Про подальший розвиток цієї події стеж­те у наших спеціальних випусках".

Далі диктор продовжує розповідати перервані новини, але його голосу вже не чутно. Замість цього за екраном лунає: "Якщо ви хочете довідатись, чи вдасться урятува­ти цих дітей, читайте книжку Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра".

■ Вулиця маленького американського провінційного містечка. Видно подвір'я магазинчика, повз яке туди-сюди снують люди. До магазину наближається хлопчик — продавець газет, який щосили репетує: "Свіжі нови-

ни! Свіжі новини! Сьогодні уранці дочка судді Тетчер зникла разом із однокласником Томом Сойєром. Вос­таннє їх бачили на пікніку. Куди поділись діти? Подро­биці читайте у свіжому номері газети "Сент-Пітерсбурзькі новини".                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

За кадром звучить такий текст: "Якщо вам цікаво дізна­тись про подробиці зникнення Тома і Беккі, а також їхню подальшу долю, то задля цього не обов'язково вирушати до Америки, достатньо прочитати повість Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра".

■ Темна ніч. Старе кладовище. Видно лише похилені хрести та старе дерево біля кладовищенського паркана. Чутно, як воно скрипить. На дереві сидить сова і пугиче. Трохи тихіше лунає тривожна музика. Удалині щось ми-готіє і повільно наближається. Чим ближче воно набли­жається, тим гучніше грає музика. 1 коли, призвичаївшись до суцільної темряви, глядач уже майже вгадує людські силуети, камера показує сову, що злякано злітає з дерева. Камера неспішно фіксує невідомі силуети, і ми помічає­мо двох хлопчаків, які, перелякано озираючись, повільно пересуваються поміж занедбаних могил. Один із хлопців тримає у руці дохлу кішку.

Музика замовкає, з'являються титри: "Якщо ви хочете дізнатися, чому ці діти не сплять уночі, а блукають ста­рим кладовищем та ще з мертвою кішкою в руках, то чи­тайте книжку Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра".

Підсумкове слово вчителя. Гра у творі Марка Тве­на — не лише пусті забавки. Саме вона приводить хлоп­чиків уночі на цвинтар, де вони стають свідками жорсто­кого вбивства. Тут уже не до сміху, залишитись би живими. Письменник не приховує від читачів смертельного пере­ляку своїх героїв. Хлопчаки присягаються мовчати. Але, коли з'ясовується, що невинному загрожує шибениця, Том Сойєр, вмираючи від страху й мук сумління, дає свідчення на суді.

Отже, книга Марка Твена не тільки про дитячі забавки, ігри, легковажність, безтурботність, а ще й про совість, чесність та мужність.